katrulyskasiveryanin , активістом Чернігівської Просвіти та багатьох інших організацій, знаного в тих краях журналістом. 
siverjany . Тему говірок в загальноукраїнському маштабі висвітлює також спільнота hovirky . siveryanin 9-10 серпня на стародавній Чернігівській землі було проведено етно-культурну конференцію (в м. Чернігів), а також молодіжний табір (в смт.Седнів).
- йде демонстрація текстів говіркою
- всі уважно слухають розповідь пана телевізійника-краєзнавця.hovirky . Може комусь здастсься дивним навіщо збирати говірки, якими тепер говорять тільки старі баби. (Хоча чомусь нікому не здається дивним захоплення молоді рнб, репом та іншими нігеро-чурбанськими штуками). Так от, говірки, пісні, звичаї, казки це одне з того що єднає нас з нашими предками, нашу Кров з нашим Ґрунтом!
- садиба Лизигубів (поч. 18 ст.)
- козацька кам*яниця
- типовий зразок україснького бароко. Біля сього храму знаходиться могила невідомо козацького ватажка, а також місцевого святого на ім*я Гриць.
- церкви такого типу рідкість на Лівобережжі
- стародавній напис
- щира розмова з корінним седнівцем
- поліська хатка причаїлася в хащах
-а гориста місцевість є і на Чернігівщиніmacsolas
Громадський комітет «Велика Сіверщина»Наш Чернігівський північний діалект – унікальний. У ньому зустрічаються справжні слова-перлини. Візьмемо для прикладу село Голубичі, що в Рікинському районі. Там дуже цікава місцева говірка. Спочатку пропоную тест на розуміння цього діалекту:
Лє лавки – біля магазину
Лє мене – біля мене
Супіні каня лє пня – зупини коня біля пня.
А тепер перейдемо до окремих слів. Кожний знає, що означає слово «москалі». А в селі Голубичі воно вживається в іншому значенні: «москалі» - це матюк, матюччя. Про чоловіка, який часто вживає нецензурщину, скажуть «він суче москалі» («йуон сучее маскалі»), або синонимічно «вуон маскалячицца». Пряма вказівка на те, звідки все це пішло.
Інші приклади
Каліво – гудина картоплі, картоплиння;
Апука – мяч (у дитинстві ми грали в апуку)
Зух – бідова, непосидюча дитина (польськ.)
Глижка – грудка землі
Ріезніки (рєзніки) – сушені фрукти
Маладіца – молода заміжня жінка
Сіберна маладіца – така, що здатна на рішучі, непередбачувані вчинки
Рахманий – ручний, спокійний, спокійний
Ашитрити – виявити щосб сховане (кури ашитрили ячмінь в канці гароду)
Цікаві архаїчні слова, які дйшли до нас принаймні від часів Івана Мазепи, бо використовувалися офіційно в його унівкрсалах.(див С. Павленко)
Оттуль – звідтіль,
Отсюль – звідсиль
Откуль-відкиль
Теди – тоді.
Тепер перейдімо до Куликівського району.
Мікдан – бузок (с. Вересоч)
Шупеня – пшоняна каша з грибами (с. Вересоч)
Круптяк, гартаначка – зварена на вогні в казані картоплі (с. Вересоч та інші села)
Драглі – холодець (с. Авдіївка)
Ноділь – раптом (ноділь не уродить ріпа, то...) (с. Авдіївка)
Абазорить – побачити, подивитися (с. Авдіївка)
Регедзуля – розсілася, розсілася наче регедзуля, кажуть про жінку, що зайшла в гості і чваниться.
Озія – велика хата з просторими кімнатими (від Азія) (Куликівка)
Гнила – гнила фаза місяця (Куликівка)
Бабздирка – бабка (комаха) (Куликівка)
Ліска – постать (ділянка) на городі шириною, що зручня для обробітку вручну (Куликівка)
Адварачає – відвертає (хай Бог адаварачає ) (с. Авдіївка). В універсалах І. Мазепи є слово «приворочиєм» (повертаємо) право на село, яке було відібране.
Жив чоловіек із жуонкаю і було у їх три карови. А жуонка була так трошки наче неповного ума. Мо яна була і полного, ну юн усе єї щитав неповного ума.
І каже: „ну знаєш шо, жуонка, ти паведеш на базар карови. Папродаєш.”
Ана каже: „Ну добре, а скуолькі миніе ж за карови прасіть?”.
А чалавіек каже: „Будеш прасіть па двіесті залатих.”
„Ну добре” – каже жуонка, -„паведу”.
Павела. Да тих каров приступилися купци, яна вже стала прасіть, не па двіесті залатих, а па триста. І юй купци найшлися, далі. Двіе карови забралі, а адну назад аддалі, і без грошей. І сказалі: „Веді, це карова буде в залог, кали придеш за цею короваю і тади аддадім гроши.”
Прийшла яна дадому і карову цю ж привела. А чалавіек питає:
– Де ж карови двіе?
А жуонка яму:
– Ти миніе расказавав, шо вазьмі па двіесті залатих, а я узяла аж па триста залатих.
– У, дак добре жонушка, харашо, а де ж ти гроши діела?
– Дак, єни меніе грошей не далі, а де ж сказалі, шо карова в залог, па карову придуть тади і гроши аддадуть.
– Е-е-е, дурная, ти, дурная. Шо меніе рабить, ти дурная жуонка. Я пайду шукать разумнєйшу, як найду я разумнєйшу жуонку, то значить я тебе брошу.
І пашов. Іде й іде, і зайшов на раздарожже, став і стаїть. Аж їеде баба і веде каня в руках, і везе салому. А юон єїе питає: „Куда ти їедеш?”
– Дадому, везу салому, а ти чого, дядька, тут стаїш?
– А я із неба впав.
– Мо на туом свіетє був?
– Був
– Дак, ти там не бачив мого Юри?
– Бачив
– Дак, а шо юн там робить?
– Юн там аборвани, абшарпани, і нема в його ні грошей, нічого.
– Ой, дак хадімте ж да мене дадому, дак я вам грошей дам.
Ну от яни приїехалі дадому, єна да себе привела, найшла гроши, дала йому гроши, юн і пахав з грашима. А син є їє дадому приходить, дак єна: „Ой, синочак, був же с того свіету тут дядька. Дак я єму грошей батьку передала”. „- І багата?”. „–Да багата передала. Дак юн казав аборвани, абшарпани. Дак хатя нехай адінеться”. „–Ой матка, ти дурная, тож юн тебе обдурив!”.
Каня випрег і сів верхи на каня і здаганять цього. Їеде, їеде, а той дядька, шо з грошима, взяв і притулився да верби, да і стаїть. А той уже ж пад’єжджає да єго да каже: „Ви дядька тут не бачилі, гроши дядька нюос? І куди юн пашов із тими грашима?” „–Да чаму? Я бачив. Да ти його не здагоніш, ти дай меніе каня, а ти пастуой тут пад вербою. А то вербу сюю як я пущу, дак світ праваліться. Дак ти сюю вербу пажапрі плечом да пастуой, а дай верхи на тваюм каніе панду да дядька тога здаганю.”
Да як паїехав, так туолькі і бачив. Пріїехав дадому, да сваєй жуонки і привюоз гроши і каже: „Не адна ти жонушка дурная, а много вас таких є, давай тепер жить, у нас є кухонь і гроши.”
А той син пришов дадому піешки і каже: „Матка, не туольки ти дурная, а і я дурни.”
Записано в с. Брусилов, Чернігівського району. 1970 р.
Говори української мови. Київ, „Наукова думка”, 1977 р.
