Велика Сіверщина

Викладаю свою колекцію дореволюційних книжок, награблено в "гугль букс" і не тільки...
Матеріали здебільшого етнографічного та статистичного характеру.
Якщо хтось має в своїй колекції недостаючі томи цих видань, прошу поділитися. Буду дуже вдячний!

( До переліку...Collapse )

На территории экотворческого поселения (Черниговская обл.,недалеко от Батурина) на весну-лето 2009 года планируется демонтаж,перевозка и установка на новое место аутентичной хаты-мазанки для создания в ней музея народного быта.Приглашаются все,кто хочет принять посильное участие в процессе,задокументировать,защитить диплом на эту тему и просто интересующихся народной архитектурой .

Цікавий репортаж зі згадкою про поліщуків в контексті Чорнобильської зони та околиць. Є зразки центрально-поліського говору

За матеріал дякую katrulyska

Ну ось пришов час зрабить якісь друковани прадукт, шоб люде якії немають інтернета змагли прачитать пра сваю гавуорку і пра нашиї плани адродження нашага краю. Скажем зразу, шо вже пуд час першаї канференції ми пачали збирать на цеє діело гроши :-)

Давайте падумаєм, па перше як назвать наш часопис?

Па друге якії категорії матеріалуов там будуть?

Інколи невеликий гурт однодумців здатен на великі діяння (ну порівняно великі, чи скажімо так, не малі :-)
Взагалі, ще з дитинства я чув як розмовляють люди з Козелецького району (особливо примітне було "акання"). А вже казати, коли при відвідання родичів у тих краях, мені доводилось чути як мені тоді здавалось чудирнацьку говірку. Це вже пізніше, я почав ціквавитись говірками, дізнавсь про їх похоження та поширення.
Дуже мене також цікавило чи існує література написана чернігівською (чи якщо наукво, східно-поліською говіркою). Нажаль нічого подібного, принаймні більш менш відомого виявлено не було (література говіркою взагалі то не диво, були ж спроби видання книг карпатськими діалектами, західно-поліським, підлсяьким, ну а що вже казати про лемків :-)
Але виявилсь що в своїх захопленнях я був не один. Величезний поштовх (скажімо так вирішальний) до почтаку заходів з вивчення й збереження унікальної говірки дало знайомство з товаришем siveryanin  , активістом Чернігівської Просвіти та багатьох інших організацій, знаного в тих краях журналістом.
Першими кроками до зібрання група зацікавлених людей було створення групи вконтакті - http://vkontakte.ru/club2361239 та спільноти siverjany  . Тему говірок в загальноукраїнському маштабі висвітлює також спільнота hovirky  .
Але віртуальне спілкування живого не замінить, та і не можливо вести серйозну дільність в інетрнеті (особливо враховуючи те, що носії східно-поліської говірки навряд чи користуються інтернетом дуже часто).
Тому за ініціативою siveryanin  9-10 серпня на стародавній Чернігівській землі було проведено етно-культурну конференцію (в м. Чернігів), а також молодіжний табір (в смт.Седнів).

Прес-реліз та анонс акції можна прочитати тут - http://haidamaka14.livejournal.com/42635.html

Розіславвши прес-релізи куди тільки можна. Ми свого добились. На конференцію прийшло до 10 людей. Зокрема кореспонденти газети "Сіверщина", "Деснянська правда", а також знімальна група Чернігівського обласного телебачення.
- йде демонстрація текстів говіркою

За дивним збігом обставин і журналістка з "Д.П." і заступник директора обласного телебачення теж виявились фанатами поліського фольклору та мови. Надзвичайно цікавою була розповідь Олексія Маслова про давній обряд "Стріла" зафіксований в багатьох поліських селах з яким повязано ряд варіантів специфічних народних пісень, а також паралелей в міфлогії (як дохристиянській, так і християнській) та літописах.
- всі уважно слухають розповідь пана телевізійника-краєзнавця.

Загалом на конференції було намічені дві задачі. Перша це потреба роботи здаля запису говірок та фольклору східного полісся, друга це видання певної друкованої продукції для популяризації говірки та місцевої культури серед молоді.
Взагалі ситуація, як показують поїздки по селах не така вже й погана. Говірка живе там, і також в райцентрах та і самому Чернігові. Хоч досить часто її плутають із суржиком замінюючи питомо українські слова російськими. Нащастя завдаяки праці науковців середина 20 ст. ми маємо зафіксовані зразки сх.поліської говірки, можна сказати еталонні. Про них я писав в себе в ЖЖ та спільноті hovirky . Може комусь здастсься дивним навіщо збирати говірки, якими тепер говорять тільки старі баби. (Хоча чомусь нікому не здається дивним захоплення молоді рнб, репом та іншими нігеро-чурбанськими штуками). Так от, говірки, пісні, звичаї, казки це одне з того що єднає нас з нашими предками, нашу Кров з нашим Ґрунтом!
Після конференції наша команда рушила до містечка Седнів. Де завдяки місцевій учительці історії пані Тамарі, ми довідались про історію цього міста та його визначні пам*ятки: дві церкви (муровану та дерев*яну - в якій знімали ще при СССР фільм "Вій"), садибу козацького роду Лизогубів, та козацький дім-кам*яницю.
- садиба Лизигубів (поч. 18 ст.)
- козацька кам*яниця
- типовий зразок україснького бароко. Біля сього храму знаходиться могила невідомо козацького ватажка, а також місцевого святого на ім*я Гриць.

- церкви такого типу рідкість на Лівобережжі
- стародавній напис
Табір ми розбили над рікою Сновь (з м*яким знаком бо жіночого роду, так кажуть місцеві)



Повітря тут чисте, як в горах. І скажу без пафосу ніде себе так гарно не відчуваю як на берегах Десни та Снові.
- щира розмова з корінним седнівцем
  - поліська хатка причаїлася в хащах
-а гориста місцевість є і на Чернігівщині

P.S.
Нашою ідеєю про збереження сіверської говірки та загалом традиційної культури Чернігівщини зацікавлось кілька письменників та навіть якийсь бізнесмен з Коропа :-)

P.P.S.
За 4,6,7 світлину подяка - macsolas

Народна казка на східно-поліській говірці з під Козельця. Говірка хоч не рідна мені, проте дуже близька.

Даруйте, що не переписав нормальними буквами, але думаю хто сильно захоче - прочитає. :-)

Джерело: Говори української мови. Уклдачі: С.Ф. Довгопол, А.М.Залеський, Н.П.Прилипко.
"Накова думка". Київ, 1977р.

( Читать далі...Collapse )

Громадський комітет «Велика Сіверщина»

Контакти:
Олександр ЯСЕНЧУК
8-098-739-72-59
e-mail: Yasenchuk@i.ua






Молодіжний табір «Велика Сіверщина, гуляє!!!»

09-10 серпня шанувальники сіверянського діалекту української мови збираються разом. Мета порозмовляти на свойому діалекті, намітити плани по його збереженню й розвитку, просто поспілкуватися.
Сіверці єднаймося!

Запрошуємо до участі в таборі всіх небайдужих до збереження етнічної традиції Чернігово-Сіверщини та просто шанувальників історії.
_____________________________________________
09-10 серпєня сєвєряни гуртуются разом для того шоби пагутарить (пагаварить) пра сахранення свайога єзика, накреслення плануов, просто папить сєверянських напоюв... Жить будем на природі, кала ріечки. Беремо з сабою намети, і другу туристську штуку
Сєверяне гуртуймося!

Збурка на Валу! Кала Шевченка! В 9.00 - 10.00

План роботи

09.08.2008 року , субота
11..00 – круглий стіл «Перспективи збереження і розвитку східно-поліського діалекту української мови»
13.00 – екскурсія містом
15.00 – виїзд до Седніва
19.00-відкриття табору сіверян в Седніві,

09.08.2008 року , субота
09.00 – служба Божа
12.00 – екскурсія Седневом
15.00 – відїзд учасників

Запрошуємо до участі в таборі всіх небайдужих до збереження етнічної традиції Чернігово-Сіверщини та просто шанувальників історії.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Наш Чернігівський північний діалект – унікальний. У ньому зустрічаються справжні слова-перлини. Візьмемо для прикладу село Голубичі, що в Рікинському районі. Там дуже цікава місцева говірка. Спочатку пропоную тест на розуміння цього діалекту:

Лє лавки – біля магазину

Лє мене – біля мене

Супіні каня лє пня – зупини коня біля пня.

А тепер перейдемо до окремих слів. Кожний знає, що означає слово «москалі». А в селі Голубичі воно вживається в іншому значенні: «москалі» - це матюк, матюччя. Про чоловіка, який часто вживає нецензурщину, скажуть «він суче москалі» («йуон сучее маскалі»), або синонимічно «вуон маскалячицца». Пряма вказівка на те, звідки все це пішло.

Інші приклади

Каліво – гудина картоплі, картоплиння;

Апука – мяч (у дитинстві ми грали в апуку)

Зух – бідова, непосидюча дитина (польськ.)

Глижка – грудка землі

Ріезніки (рєзніки) – сушені фрукти

Маладіца – молода заміжня жінка

Сіберна маладіца – така, що здатна на рішучі, непередбачувані вчинки

Рахманий – ручний, спокійний, спокійний

Ашитрити – виявити щосб сховане (кури ашитрили ячмінь в канці гароду)

Цікаві архаїчні слова, які дйшли до нас принаймні від часів Івана Мазепи, бо використовувалися офіційно в його унівкрсалах.(див С. Павленко)

Оттуль – звідтіль,

Отсюль – звідсиль

Откуль-відкиль

Теди – тоді.

Тепер перейдімо до Куликівського району.

Мікдан – бузок (с. Вересоч)

Шупеня – пшоняна каша з грибами  (с. Вересоч)

Круптяк, гартаначка – зварена на вогні в казані картоплі (с. Вересоч та інші села)

Драглі – холодець (с. Авдіївка)

Ноділь – раптом (ноділь не уродить ріпа, то...) (с. Авдіївка)

Абазорить – побачити, подивитися (с. Авдіївка)

Регедзуля – розсілася, розсілася наче регедзуля, кажуть про жінку, що зайшла в гості і чваниться.

Озія – велика хата з просторими кімнатими (від Азія) (Куликівка)

Гнила – гнила фаза місяця (Куликівка)

Бабздирка – бабка (комаха) (Куликівка)

Ліска – постать (ділянка) на городі шириною, що зручня для обробітку вручну (Куликівка)

Адварачає – відвертає (хай Бог адаварачає ) (с. Авдіївка). В універсалах І. Мазепи є слово «приворочиєм» (повертаємо) право на село, яке було відібране.

Л. Повозник «Сіверщина», 3.04.2008 року

Як чолові^ек шукав разумну жу^онку.

Жив чолові^ек із жу^онкаю і було у їх три карови. А жу^онка була так трошки наче неповного ума. Мо яна була і полного, ну юн усе єї щитав неповного ума.

І каже: „ну знаєш шо, жу^онка, ти паведеш на базар карови. Папродаєш.”
Ана каже: „Ну добре, а ску^олькі мині^е ж за карови прасіть?”.
А чалаві^ек каже: „Будеш прасіть па дві^есті залатих.”
„Ну добре” – каже жу^онка, -„паведу”.

Павела. Да тих каров приступилися купци, яна вже стала прасіть, не па дві^есті залатих, а па триста. І юй купци найшлися, далі. Дві^е карови забралі, а адну назад аддалі, і без грошей. І сказалі: „Веді, це карова буде в залог, кали придеш за цею короваю і тади аддадім гроши.”

Прийшла яна дадому і карову цю ж привела. А чалаві^ек питає:

– Де ж карови дві^е?

А жу^онка яму:

– Ти мині^е расказавав, шо вазьмі па дві^есті залатих, а я узяла аж па триста залатих.

– У, дак добре жонушка, харашо, а де ж ти гроши ді^ела?

– Дак, єни мені^е грошей не далі, а де ж сказалі, шо карова в залог, па карову придуть тади і гроши аддадуть.

– Е-е-е, дурная, ти, дурная. Шо мені^е рабить, ти дурная жу^онка. Я пайду шукать разумнєйшу, як найду я разумнєйшу жу^онку, то значить я тебе брошу.

І пашов. Іде й іде, і зайшов на раздарожже, став і стаїть. Аж ї^еде баба і веде каня в руках, і везе салому. А ю^он єї^е питає: „Куда ти ї^едеш?”

– Дадому, везу салому, а ти чого, дядька, тут стаїш?

– А я із неба впав.

– Мо на ту^ом сві^етє був?
– Був

– Дак, ти там не бачив мого Юри?

– Бачив

– Дак, а шо юн там робить?

– Юн там аборвани, абшарпани, і нема в його ні грошей, нічого.

– Ой, дак хадімте ж да мене дадому, дак я вам грошей дам.

Ну от яни приї^ехалі дадому, єна да себе привела, найшла гроши, дала йому гроши, юн і пахав з грашима. А син є їє дадому приходить, дак єна: „Ой, синочак, був же с того сві^ету тут дядька. Дак я єму грошей батьку передала”. „- І багата?”. „–Да багата передала. Дак юн казав аборвани, абшарпани. Дак хатя нехай адінеться”. „–Ой матка, ти дурная, тож юн тебе обдурив!”.

Каня випрег і сів верхи на каня і здаганять цього. Ї^еде, ї^еде, а той дядька, шо з грошима, взяв і притулився да верби, да і стаїть. А той уже ж пад’єжджає да єго да каже: „Ви дядька тут не бачилі, гроши дядька ню^ос? І куди юн пашов із тими грашима?” „–Да чаму? Я бачив. Да ти його не здагоніш, ти дай мені^е каня, а ти пасту^ой тут пад вербою. А то вербу сюю як я пущу, дак світ праваліться. Дак ти сюю вербу пажапрі плечом да пасту^ой, а дай верхи на тваюм кані^е панду да дядька тога здаганю.”

Да як паї^ехав, так ту^олькі і бачив. Прії^ехав дадому, да сваєй жу^онки і привю^оз гроши і каже: „Не адна ти жонушка дурная, а много вас таких є, давай тепер жить, у нас є кухонь і гроши.”

А той син пришов дадому пі^ешки і каже: „Матка, не ту^ольки ти дурная, а і я дурни.”

Записано в с. Брусилов, Чернігівського району. 1970 р.

Говори української мови. Київ, „Наукова думка”, 1977 р.